Вы можете добавить свою статью бесплатно. После проверки на корректность ваша статья будет размещена, даже если админ этого сайта будет иметь отличное от автора мнение.
Брати-Українці, не буде в нас ладу. Кого ми приводимо з вами до влади?! Щемить в серці гірко лиш спогад з Майдану, А ми у кайданах, в ще тяжчих кайданах. З брехливих запроданців маски злітають, А їм аплодують, а їх ще й вітають! Заморські господарі, єврочинуші Вітають за зраду їх продані душі. Хто радиться з нами, хоч «нас і багато»? Пани вузьколобі нас тягнуть у рабство. За послуги треба негайно сплатити Й на вибори новий аванс «заробити». Попереду буде всього ще багато. Завдання — парламент в кишені тримати, Тоді вказівки, що прийдуть з-за бугра, Прийматися будуть усі на «Ура»! І будуть чужинці нам землю топтати, Поля і ліси будуть їм продавати. Заморські купці дарма часу не гають, На наші «об’єкти» вони зазіхають. Дарма, що важливі вони й стратегічні, У нас відберуть — віддадуть їм навічно. Про Україну вони дуже «дбають», Останні об’єкти до рук прибирають. Щоб нас ощасливить — ночами не сплять, Народ весь на цвинтар, а землю — забрать! Брати-Українці, біда в нашій хаті: За ворога гірші вожді хитруваті Та їх однодумці лакейської вдачі, Дияволу служать й собі — не ледачі. Жадоба до влади, до слави, до грошей... Народ? — Слуха байки про цілі «хороші», Про успіхи дуті. А в нас гаманці, З якими не зводим з кінцями кінці. Безкінечні політичні перегони Влаштовують для себе вітрогони. І, збурюючи настрої Народу, Латають собі дах над головою. Мільярдні всі свої борги Списали до народної казни. Потік кредитний не згаса й понині В кишені їхні, а Народ — все гине. Невже наш Народ іще мало страждав, «Месій» що таких в «нагороду» дістав?! Брати-Українці! Хто спить ще — просніться! І глибоко правді ви в очі вдивіться: Та влади своєї ми зроду не мали, Вели і ведуть нас в ярмо яничари. Комедію грають (яку вже частину?!) І брата на брата цькують без зупину. Постійно свою лиш колоду тасують, Вони вибирають, хоч ми й голосуєм! Якщо не Народ ми, а просто холопи, То будемо вірить, що «йдем до Європи», Де в шані закони і право людини. Хіба в нас настане ця світла година? А Конституцію як попирають?! Дивують сусідів, Європу лякають. І крають все, ділять: релігію, мову, Та пишуть під себе історію нову. Вже в неї ввійшли, як Народ обібрали Та владу до рук всю геть чисто прибрали. І підла тріскотня про рідну мову… На фоні геноциду власного Народу. Та повстає дух Шевченка в українській хаті! Лицедії-фарисеї, Господом прокляті! Одумайтесь та покайтесь перед судом Божим, Що вели ви не до храму, а шляхом ворожим. Хай спадуть з очей у вас чари та полуда, Визволяйте свої душі з омани та блуду, Бо в агонії наживи до краю дійшли ви. Стільки лиха натворили в Україні милій! Скільки ж будеш, мій Народе, наругу терпіти?! А що скажуть нам онуки наші і діти? Вже армія їм не потрібна така від Народу, Щоб не здатна була захистити нашу свободу. Й поставила така влада військо на коліна. Ще не вмерла, ще не вмерла, плаче Україна. І чваниться ЗЛО, і на злиднях панує, А дзвін вже дзвенить, та хіба воно чує? Не баче, не чує, як дух Михаїла, Нам зцілює Душі, вливає нам силу. Не слухати треба вождів хитруватих. Брати-Українці, не скраю в нас хата, Пора вже давно нам свій храм будувати. Якщо ця правда істинна для Вас, То рятувати тіло й душу прийшов час, Храм нашої Душі і Храм нашого Роду, Від душогубів Українського Народу! Наш Всенародний вирок чорній лжі, З мечем архістратига Михаїла у руці З архангела воїнством Божої сили, Ми змиємо нечисть з лиця України! Щоб твої діти і онуки не були рабами, Негайно розпочни із прийняття
